January 29

Ковпак для глечика  де кисляк

Я буду вдивлятися в небо

Щоночі
зорі воскресають
окреслюючи тебе
все більш жадібнішими позначками
моєї душі
жадібної світла

щоранку
сонце зеленіє
під моїми підошвами паломника
ідолопоклонника
розвідуючи стежки
полудня та надвечір’я

я буду вдивлятися в небо
тільки щоб обняти його
разом

Забув пригадати собі

Забув прийняти ліки
і мене обняла сивина
через приховані думки
тіні що пройшли
крізь сузір’я Забуття

нібито вчора ти ступала серцем по тіні моїй
і це здається так давно
забув твоє обличчя
забув твою усмішку
ім’я твоє
майнуло небом
зорепадом

Забув пригадати собі
відходи
однакові стоять небеса
однаково серце співає
не однаковий тільки я
все більш некорисний та
готовий до відбуття

хай забере мене твоє Забуття

Спогад

Тій що була викладач Джіка Пинзару

Ти покуштувала
ранкового сонця
співала молитви
торкнулась веселки
і персти твої залишились
розсіяні по небесі
персти
ірреальні жаринки
ангелів згаслих
в підніжжях твоїх

ти кохала безмежність
і в тебе боліла тьма
з-під п’ят Божества
що навколішки зібрало
останній цвіт серця твого

Послухай, кохано

Послухай, кохано,
я прихований вітер
на підстріховій лавиці
я дощ
вдивляючись в очі твої
тебе обгортаючи в тіні

послухай
як небо цілує відірваний берег
землі
здіймаючи хвилі космічні
над зближеним
горизонтом

послухай і подивись, кохано,
в голубу далечінь
в небесні текучі поля
тебе там веселка шука
вінок несе польових квіток
а Боги умиваються
росою очей твоїх
обох

Митті позіхають сном

І знову осінь
листя відходять у вічний
відпочинок листків
щоб приснились їм
сліди кроків твоїх
земля омочена твоєю усмішкою
як той перехід

знаю
в тебе болить листя
повернене у вічність
під кроками твоїми
осінь
а митті позіхають сном
Вперше

Вперше коли відчуваю холод
в твоїм приході чи відході

ти була все
і могла б стати
останнім обвалом моїм
в небесну безодню
Я не вегетаріанець

Сплять поганці
і смертельно виють собаки
коли я шукаю
в бездоганних персах
молоко місяця

ношу кінець я снів твоїх
без зусилля
вовки шанують агонію мою
коли вухам смертельні рани завдає
симфонія шептань твоїх
я зуби скалю сміючись

я не вегетаріанець
люблю я перса білі, круглі
стегна добре зготувані
похітливі уста і очі карі

коли поганці сплять,
ніяк не можу квіти дарувать.